Содержание
Я часто думаю про те, що все моє життя так чи інакше пов’язане з собаками й котами. Колись це починалося з юнацької закоханості у першу велику породу, з бажання зрозуміти, навчити, виростити, побачити результат на рингу. Двадцять п’ять років я займалася розведенням, експонуванням і підготовкою собак до виставок — від українських до європейських та світових. Я жила цим світом, дихала ним, знала кожну дрібницю: від правильного підбору кровей до психологічних тонкощів підготовки собаки, яка має стояти на рингу «як намальована».
І, мабуть, саме завдяки цьому багаторічному шляху я колись зрозуміла просту річ: головне у тварині — не титул, не чемпіонський медальйон, не ідеальний рух у стійці. Головне — її комфорт, її спокій, її довіра до людини. І ця довіра народжується тільки там, де є тепло, турбота та повага.
Так народилася моя маленька зоогостиниця, або, як інколи кажуть гості, «той самий домашній отель для животных в Киеве, де тварини почуваються як у себе вдома».
Як усе почалося і чому я обрала саме цей шлях
Моя професія кінолога навчила мене не тільки читати собачі емоції, а й відчувати їхню потребу у стабільності. Я бачила, як важко буває господарям, яким потрібно поїхати у відрядження, у відпустку або просто вирішити життєві справи, коли поруч немає людини, якій можна довірити свого улюбленця.
Переважна більшість великих готелів для тварин працюють за принципом «поселили — нагодували — вигуляли». Це, звичайно, теж догляд, і багато закладів роблять свою роботу чудово. Але я хотіла іншого. Хотіла створити місце, де собака або кіт не почуватимуться покинутими, де буде не лише сервіс, а й справжня близькість, людське тепло, тиша приватного сектору та уважний індивідуальний догляд.
Так у Голосіївському районі, у тихому приватному куточку Теремків, з’явилася моя зооогостиница для животных, яка згодом стала відомою серед власників як домашня, безпечна та дуже камерна гостиница для собак і гостиница для котов.
Чим моя зоогостиниця відрізняється від інших
Я не претендую на масштабність. Навпаки — пишаюся тим, що моя справа маленька, затишна і з душею. Тут немає десятків кліток, немає конвеєрного підходу, немає потоку тварин, які змінюють одна одну щогодини.
У мене все інакше.
По-перше, кожна тварина живе як у домашніх умовах. Немає ніякої казарми, ніяких гучних вольєрів чи бетонних підлог. Собака чи кіт поселяється у тиху кімнату, де завжди тепло, чисто, безпечно. Багато господарів говорять: «У вас у зоогостиниці прямо по-домашньому, навіть краще, ніж удома, бо моєму коту там не заважають діти».
По-друге, я працюю особисто з кожною твариною. Мій досвід кінолога дозволяє швидко визначати темперамент, розуміти, що тварина хоче сказати, чому вона хвилюється, де її слабкі місця.
По-третє, тут немає поспіху. У мене маленький зооотель, який спеціально не розрахований на велику кількість постояльців. Я приймаю стільки тварин, скільки можу якісно доглянути, приділивши кожній максимум уваги.
По-четверте, я завжди поруч. Господарі знають: я не здаю ключі доглядальникам, не передаю тварину черговому адміністратору. Увесь догляд — від годування до прогулянок — роблю я сама.
Як у нас проходить день: приклади з життя гостей
Кожен день у нашій зоогостиниці особливий.
Наприклад, був у мене пес Руді — золотистий ретривер, чемпіон із прекрасною родовідною історією. Господарі хвилювалися, бо собака дуже прив’язана до сім’ї. І вже в перший вечір я побачила, що Руді намагається зрозуміти, де він і чому без своїх людей. Я просто сіла поруч із ним, сказала кілька теплих слів, погладила за вухом — і цього було досить, щоб він перевів подих і вперше довірився. На третій день він сам приносив мені іграшку й закликав погратися.
Або інша історія — про кота Семена. Цей чорний красень завжди поводився гордо, але дуже боявся сторонніх звуків. У великих готелях йому було б важко. А в мене він жив у відокремленій тихій кімнатці, дивився з вікна на двір, де шелестять дерева, і за тиждень розкрився так, що ходив за мною хвостиком. Господарка потім жартувала: «Семен вирішив, що у вас — його друга дача».
І таких історій — сотні. Мої постояльці всі різні: від мініатюрних шпицюків до солідних алабаїв, від крихітних кошенят до важких мейн-кунів. Але кожен знаходить тут щось своє — спокій, увагу, стабільність.
Чому важлива індивідуальна адаптація
Довгі роки виставкової діяльності навчили мене найціннішому: усі собаки різні. Одна собака заводиться від надлишку енергії, інша лякається шумів, третя не хоче їсти, якщо змінюється обстановка.
Тому у моїй зоогостиниці я завжди роблю адаптаційний день. Це день знайомства: я спостерігаю за твариною, тварина — за мною. Ми відчуваємо одне одного. Чи любить вона багато руху? Чи навпаки — цінує спокій? Чи їсть одразу або обережно нюхає корм? Чи готова обійматися чи хоче тримати дистанцію?
І саме так, крок за кроком, я створюю комфорт для кожного гостя. Це неможливо в масштабних закладах, але можливо в невеликому приватному отеле для животных в Киеве, де все зосереджено навколо однієї простої думки: тварина не повинна страждати через розлуку.
Прогулянки, ігри та соціалізація
У мене чудове подвір’я — безпечне, огороджене, у приватному секторі. Тут собаки можуть побігати, понюхати траву, послухати тишу, поспостерігати за пташками. Я гуляю з кожним окремо, щоб уникнути зайвого хвилювання, особливо якщо собака не соціалізована.
Якщо пес активний — бігаємо, граємо з м’ячем, тренуємо базові команди.
Якщо спокійний — можемо просто сидіти поруч, милуватися ранковим сонцем і розмовляти. Так-так, розмовляю я з ними часто, і вони на це дуже реагують.
Для котів я обладнала окрему зону з дерев’яними полицями, затишними схованками та великим вікном. Коти не завжди прагнуть уваги, і я це розумію. Тому в моїй гостинице для котов кожен може вибрати свій ритм: хтось грається весь день, хтось спить на підвіконні, а хтось стежить за голубами так уважно, ніби зараз складе план захоплення двору.
Тварини відчувають емоції людей — і відповідають взаємністю
Багато хто думає, що з тваринами треба просто правильно поводитися. Але це не зовсім так. З ними треба бути щирими. Вони відчувають все — голос, рухи, енергію, стан. Саме тому я завжди кажу господарям: тварина нервує не тому, що її залишили, а тому, що вона не розуміє — чи безпечно тут.
І ось тут важливе моє головне правило: спокій не можна зімітувати. Його можна тільки створити. І створюю його я — досвідом, тоном голосу, повагою до меж тварини, відсутністю поспіху, ритуалами і режимом, який дає собаці та коту впевненість.
Зручність для господарів
Багато хто вперше звертається до мене через рекомендації. Хтось чує фразу «є одна маленька зоогостиница для животных, де все дуже по-домашньому». Хтось читає відгук, що «це найзатишніша гостиница для собак у Києві».
Господарям важливо, що:
• я на зв’язку 24/7;
• можна отримати фото та відео улюбленця;
• можна залишити спеціальне харчування чи ліки;
• я точно дотримуюся всіх рекомендацій;
• тварина не опиниться у великому натовпі.
У наш цифровий час швидких сервісів це рідкість — коли твою історію знають, твоїх тварин пам’ятають, а до кожного гостя ставляться як до члена родини.
Навіщо я це роблю насправді
Мені часто кажуть: «Ви ж могли б відкрити великий зооотель, у вас стільки досвіду». Але я завжди відповідаю: я хочу якість, а не кількість.
Це місце створене не для бізнесу, а для душі.
Для мене важливо бачити, як хвіст починає виляти після адаптації.
Як кіт, що ховався три дні, виходить і дозволяє себе погладити.
Як пес, який не їв через стрес, раптом бере шматочок корму з руки й дивиться очима, в яких з’являється спокій.
Це момент істини. Момент, коли між тобою і твариною народжується довіра.
Моя філософія догляду
Моя зоогостиниця — це не просто місце, де тварину залишають. Це місце, де її розуміють.
Собаки та коти — не іграшки. Це істоти з характером, емоціями, страхами, бажаннями. І я вважаю, що у хорошій гостинице для собаки чи кота має бути:
• тиша;
• стабільність;
• тепла домашня атмосфера;
• людина, яка дійсно любить тварин;
• індивідуальний догляд;
• чіткий режим;
• багато уваги.
Немає нічого гіршого, ніж залишити тварину там, де до неї ставляться формально. І немає нічого кращого, ніж знати, що ваш улюбленець у місці, де його розуміють так само, як і ви.
Чому господарі повертаються
У мене багато постійних клієнтів. Є люди, які привозять своїх тварин уже декілька років поспіль.
Один господар якось сказав:
— Я знаю, що мій Боні у вас не просто сидить, а живе.
І це, мабуть, найкраща характеристика моєї роботи.
Інша клієнтка написала в повідомленні:
— Ви не зоогостиниця. Ви — друга мама нашій кішці.
А ще одна сім’я жартувала, що їхній пес після відпочинку у мене поводиться «краще, ніж після санаторію».
Моя мета — щоб вам не було страшно довірити мені свою тварину
Коли я чую фразу: «Ольго, ми вперше залишаємо собаку, нам дуже хвилююче», — я завжди відповідаю:
— Хвилюватися нормально. Але знайте: я поруч, і ваш улюбленець буде у безпеці.
І це правда.
Бо зоогостиница для животных — це не про клітки, не про адміністрацію, не про робочі зміни. Це про людину, яка бере на себе відповідальність за тих, кого ви любите.
Підсумок
Сьогодні я з упевненістю можу сказати: моя маленька зоогостиниця — це місце, де я реалізувала не просто свій досвід, а й своє серце.
Це гостиница для собак, де знають, що кожен пес — особистість.
Це гостиница для котов, де враховують найменші нюанси характеру.
Це зооотель, який не працює на кількість, а працює на спокій.
Це зоогостиница для животных, де все створено для їхнього комфорту.
Це отель для животных в Киеве, який залишився домашнім, камерним і справжнім.
І я щаслива, що можу робити те, що люблю, і допомагати людям почуватися спокійніше, знаючи, що їхні хвостаті друзі у надійних руках.
Бо для мене тварини — це не робота.
Це моє життя.